Мої вірші для малечі про цікаві та корисні речі

ПРОСТІ ПРАВИЛА

КАЗКА  ПРО  КРАПЛИНИ  

    

На  небі  у  мами-хмарини  жили

Сестри  три  веселі – краплини  малі.

Жили  помаленьку:  і  грали,  й  співали.

Та  якось  на  землю  тягнути  їх  стало.

 

Набридло  їм  вдома,  хочуть світ  вони  взнати.

Тож  йдуть  у  матусі-хмарини  питати:

- Пусти  нас,  матусю,  на  світ  подивитись.

Дозволь  нам  із  неба  на  землю  спуститись.

 

- Мої  ви  хороші,  краплини  рідненькі,

Я  б  вас  відпустила,  та  ви    ще  маленькі.

Ви  ще  не  зросли,  ще  терпцю  наберіться,

А  потім  дозволю  на  землю  спуститься.

 

Але  не  послухали  неньку  краплини –

Із  рідної  хутко  зстрибнули  хмарини.

Летіли  в  повітрі  вони  дуже  швидко

І  впали  на  синю  гарнесеньку  квітку.

 

Із  квітки  скотились  вони  по  листку

Й  потрапили  в  темну  й  страшну  дуже  тьму.

Вони  розгубились,  їм   страшно  так  стало.

І  раптом…  піску  і  землі  вже  не  стало.

 

Вода  понесла  їх  по  коридору

І  випливли  краплі  в  великеє  море.

Вони  тут  гуляли,  співали,  стрибали.

Та  їм  захотілося  дуже  до  мами.

 

До  сонця  звернулися  наші  краплини:

- Відправ  нас,  будь-ласка,  на  рідну  хмарину.

Ми  хочем  до  мами,  ми  хочем  додому.

Ми  хочемо  спати – здолала  нас  втома.

 

І  сонечко  ясне  їм  усміхнулось –

І  краплі  у  пару  вмить  перевернулись.

Полинули  вгору  до  рідної  хмари

Й  про  подорож  цю  розказали  все  мамі.

 

              ПОДОРОЖ  У  СНІ

   

Якось  ввечері  Славко

Сів  на  лавку,  під  вікно.

Він  сидів  там,  не  куняв,

А  місяць  й  зорі  споглядав.

 

Коли  бачить  він  умить,

Корабель  до  нього  мчить.

Не  морський  кораблик  звичний,

А  літаючий,  космічний.

 

Хлопчик  трішечки  злякався

І  під  лавку  заховався.

Коли  бачить,  з  корабля

Чоловічок  вигляда.

 

До  Славка  ураз  підходить

В  корабель  його  заводить.

І  на  тому  кораблі

Летить  хлопчик  від  Землі.

 

У  міжпланетний  летить  простір

До  космічних  тіл  у  гості.

Все  Славкові  тут  цікаво –

Сонце – зліва,  Місяць – справа.

 

Наш  Славко  про  космос  знає

Й  в  кораблі  повідомляє,

Що  в  галактиці  живемо,

Зветься – Сонячна  система.

 

Завжди  в  центрі  неї  сяє

Зірка,  що   нас  зігріває.

Зірка  назву  має – Сонце.

Й  показав  її  в  віконце.

 

Кругом  Сонця  по  орбітах

Рухаються  всі  планети.

Не  багато  їх,  не  мало,

Дев’ять  завжди  пропливало.

 

Що  до  Сонця  є  найближча,

Та  і  розміром  найменша.

Звать  планету  цю  Меркурій –

Вона  завжди  у  зажурі.

 

Дуже  вже  на  ній  спекотно.

Тут  життя  нема  природно.

Як  життя  те  може  бути,

Як  не  можна  і  ступнути.

 

А  планета    наша  рідна,

Де  життя  існує  плідно,

Та  від  Сонця  третя  буде

Мешкають  на  ній  і  люди.

 

Є  сусіди  гарні  в  нас.

Ось  Венера,  а  ось – Марс.

Кажуть  наші  космонавти:

Життя  тут  може  існувати.

 

Далі  всіх  перебуває,

Що  дев’ятою  літає

Десь  планета.  Це – Нептун.

Он  з  кільцями – то  Сатурн.

 

Ще  планета  є  Плутон –

Холод  тут  і  вічний  сон.

Десь  Юпітер  тут  літає

І  Уран  он  виглядає.

 

Ще  літають  тут  комети.

Це  вже  зовсім  не  планети.

Можуть  на  шляху  знести.

Дуже  довгі  в  них  хвости.

 

Астероїди  літають,

Метеорити  опадають…

Ще  сказать  хотів  щось  Слава,

Та  прокинувся  на  лаві.

 

У  ЦАРСТВІ  РОСЛИН

 

Білочка  й  мала  лисичка

На  обід  несли  сунички.

По  дорозі  розмовляли,

Вліво – вправо  поглядали.

 

То  на  дуба  задивились,

До  кульбабки  нахилились.

Зрозуміть  вони  не  можуть:

Чи  то  різні,  чи  то  схожі.

 

Чи  рідня  вони,  чи  ні –

Пояснити  тут  зумій.

Тут  почула  їх  сорока,

Невгамовна  білобока.

 

- До  сови  вам  треба  мчати.

Та  зуміє  розгадати.

Розгадати  й  пояснити,

Як  їх  можна  розрізнити.

 

І  малі  наші  звірята

До  сови  пішли  питати.

До  сови  пішли  учитись.

Будуть  слухать,  не  лінитись.

 

Розказала  їм  сова:

- І  береза,  і  сосна,

І  кульбаба,  і  малина,

Кропива  оця  й  ожина,

 

Очерет  в  ставку  й  осика,

Подорожник  й  в  лісі  липка

Царством  з’єднані  одним.

Ну  а  царство  це  рослин.

 

Є  у  всіх  у  них  коріння,

В багатьох є і  цвітіння.

Потім  виростає  плід.

Чи  ромашка  то,  чи  глід.

 

Кожен  живиться  з  землі,

Потребують  води  всі.

Люблять  всі  вони  тепло

І , щоб  сонячно  було .

 

Але  вас,  мої  звірята,

Вірно  стало  турбувати

Те  питаннячко  про  дуба.

В  них  з  кульбабой  різна  група.

 

Сосна,  липа  та  береза 

Називаються  дерева.

Стовбур  є  у  всіх  один,

Дерев’яний  та  міцний.

 

Височенький  він  на  зріст.

Має  кожне  із  них  лист.

Як  не  лист,  то  голочки –

Це  сосна  й  ялиночки.

 

Другу  групу  ми  із  вами 

Називаємо  кущами.

За  дерева  менші  зростом,

Та  гілки  також  із  листом.

 

Стовбурців  в  кущів  багато.

Хоч  й  міцні,  так  тонкуваті.

В  групі  цій  буде  малина,

Аґрус,  терен  та  калина.

 

Та  згадали  ми  не  всіх.

Є  ще  третя  група  в  них.

Трав’янисті  це рослини.

Ростуть  й  в  лісі,  й  по  низинах.

 

А  стебло  в  них  соковите –

Чи  стояче,  чи  повите.

І  на  зиму  відмирає,

Потім  нове  виростає.

 

Це  ромашка  й  кропива,

І  суниця,  й  лобода. 

Їх  їдять  зайці  і  кози.

Прибивають  їх  морози.

 

Все  звірята  зрозуміли.

І  своїм  знанням  зраділи.

Сові  дякувати  стали

І  назад  помандрували.